Про групу

Несторівська група — неформальне об’єднання інтелектуалів та громадських активістів, створене з метою розробки стратегічного бачення України. Існує з березня 2012 року. Група є позапартійною і позабізнесовою, вона є самофінансованим об’єднанням, що функціонує на волонтерських засадах. Мету та порядок денний визначають самі експерти. Діє в форматі Унівської групи, яка розробила бачення Львова-2025, що зараз відображене в офіційній стратегії міста, прийнятій Львівською міською радою. Група символічно названа іменем сина однієї з експертів групи, який народився синхронно зі створенням об’єднання. Група, таким чином, підкреслює, що працює для тих, хто сьогодні ще не має голосу в Україні.

Учасники

Олександра Бакланова

Експерт у сферах розробки стратегій для бізнесу, менеджменту, управління змінами.


Вікторія Бриндза

Cоціолог, фахівець з досліджень цінностей, керівник аналітичного центру експертної компанії pro.mova


Володимир Воробей

Eксперт з економічного розвитку, директор PPV Knowledge Networks


Євген Глібовицький

Керуючий партнер експертної компанії pro.mova


Ярослав Грицак

Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету


Ігор Гут

Кандидат економічних наук, експерт з маркетингу, керуючий партнер шведського проекту Develop Your Business


Орест Друль

Аналітик, керівник Західної аналітичної групи


Володимир Дубровський

Cтарший економіст CASE Україна


Євген Іхельзон

Релігієзнавець, сходознавець.


Ігор Коліушко

Eксперт з публічного права, голова правління Центру політико-правових реформ


Мирослав Маринович

Правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінкської групи, віце-ректор Українського католицького університету


Святослав Павлюк

Експерт з енергозбереження, ключовий експерт програми ЄС «Угода мерів»


Богдан Панкевич

Почесний консул Королівства Нідерландів у Львові, депутат Львівської міської ради


Олег Рибачук

Експерт з питань євроатлантичної інтеграції, ініціатор громадських кампаній «Новий громадянин» і «Чесно»


Олександр Сушко

Науковий директор Інституту Євроатлантичного співробітництва, голова правління Міжнародного фонду «Відродження»


Оксана Форостина

Медіа-експерт, відповідальна редакторка часопису «Критика» та проекту «Критичні рішення»


Павло Хобзей

Кандидат фізико-математичних наук, експерт з освіти, проректор з науково-педагогічної роботи Українського католицького університету


Методологія

  • Дослідження цінностей суспільства
  • Розробка рамкового документу — стратегічного бачення
  • Комунікація та розробка детальніших документів

На момент заснування групи у 2012 році для експертів було зрозуміло, що режим Януковича приречений. Втім, ніхто не міг знати як саме відбудеться падіння режиму. «Застій» спонукав до роботи – це якраз був добрий час для рефлексій, розмірковування та дискусій. Тому ми вирішили, що принаймні спробуємо відповісти на поставлені запитання. Перший рік пройшов в тривалих обговореннях методології. Ми шукали пояснення, чому одним суспільствам вдається перейти до стабільності й достатку, а іншим – ні і який шлях України. Обговоривши і європейський, і євразійський контексти ми вийшли на Світове дослідження цінностей (World Values Survey – WVS ), яке не просто впровадило Україну у світовий контекст, але й помогло зрозуміти логіку змін. WVS показало — і зробило це не багатому емпіричному матеріалі — що міцність чи крихкість інституцій залежить від культури, яка домінує у суспільстві. Формування навіть часткового розуміння того як працює зв’язка культури (цінностей) і інститутів (правил) зайняла ще рік роботи і призвело до необхідності кардинально змінити уявлення про місце України на континенті. Це означало необхідність перегляду великої кількості припущень, які раніше здавалися непорушними. Третій рік нашої роботи пішов на формування бачення – того, до чого ми не просто хочемо, а можемо прийти з тим багажем, який у нас є. Іншими словами, розроблена візія Несторіської групи не є чиєюсь фантазією чи забаганкою, а реалістичною можливістю, до якої, втім, веде непростий, хоч і здоланий шлях.

Історія

Ми зібралися у Києві на початку 2012 року. Ми — це майже 20 експертів з різних сфер, які мали в дуже різні знання і підходи. Ядро групи було сформоване в Унівській групі, яка працювала над візією для Львова між 2007 і 2011, започаткувавши новий дискурс майбутнього для міста. Звідти ж взяли методологію та підходи. Групу посилили кілька фахівців з Києва та Сходу України. Ніхто нікому нічого не платив. Кожен вносив свій час, а деколи навіть гроші — на поїздки, чай-каву-тістечка, фліпчарти чи покупку літератури. Інтелектуальна незалежність була ключовою цінністю. Ми не хотіли ні грантової, ні спонсорської підтримки, щоб не узалежнити свої думки чиїмись побажаннями. Працювали переважно в Києві. І пошкодували, що попри присутність в групі людей з Криму і Донбасу, так і не провели вже заплановані виїзні засідання в Ялті та Донецьку. Пару разів збиралися у Львові і — завдяки запрошенню МЗС Чехії — у Празі, де дорогий роумінг і фізична відстань допомагали не відволікатися. Коли в однієї з учасниць групи народився син — Нестор — назва для групи прийшла сама собою. Дуже конкретне відчуття відповідальності перед дуже конкретним бенефіціаром всієї роботи додавало наснаги тоді, коли двічі опускалися руки. Вперше, коли було відчуття топтання на місці. Вдруге, коли відчуваючи стрес від того, що часу стає обмаль, а готової стратегії нема — в групі стався конфлікт. Та відповідальність за взяте на себе зобов’язання нависала дамокловим мечем і в 2014 році Несторівська група нарешті вийшла на фінішну пряму. Україна-2012, коли ми почали роботу, мала перед собою загалом ті самі виклики, що й Україна-2015. Різниця в основному в тому, що найважливіші ризики загострились і стали значно актуальнішими, а частина загроз із потенційних стали реальними. Попри те, що після Майдану ми нарешті отримали частину відповідей стосовно того ким ми є (про це детальніше в Документі), брак безпеки тільки загострився. А це основний чинник, що стримує розвиток, сприяє розкладу та деградації інститутів. Так стається не випадково. Фундаментальна різниця між світом західним і пост-радянським в тому, що перший має вже вирішені безпекові питання і може займатися своїм розвитком, а в другому, контроль якраз і забезпечується постійним утворенням нових небезпек задля відсутності сталого розвитку. Тому відповідь на широкий спектр безпекових питань — перепусткова умова прогресу.